Мій рідний край

                                                                                                                                                                                                 Дивлюсь історії у очі

                                                                       Віки думками  мережу,

                                                                       Поліський край, колиска отча

                                                                       О, як тобою я горджусь.
                                                                                                        П. Мацков

 Рада вітати вас на моєму блозі.

Мене звати Вікторія, навчаюсь у 8 класі Кузьмівської ЗОШ І-ІІ ступенів і я – екскурсовод шкільного літературно-етнографічного музею «Олеся».        

2019 рік особливий для мого села Кузьмівки. 28 серпня на храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці село відзначатиме 390-річчя свого заснування.

         Кузьмівка має давні християнські традиції. Тут був православний храм і костел, який зруйнували фашисти у воєнне лихоліття 1943 року. До костелу їхали поляки з навколишніх сіл, щоб поклонитись чудотворному образу Казимирської Божої Матері. (Казимирка — перша назва мого села.) Прикро, але костела і чудотворної ікони давно уже немає.

         Але збереглась місцевість, де стояв костел. Ще й досі тут шумлять верховіттям каштани – свідки сивої давнини. Мабуть, розповідають, що бачили і чули. На місці костела поляки встановили пам’ятний знак – хрест з копією Чудотворного Образу Казимирської Божої Матері. Неподалік костелу, над річкою Зульнею, - кладовище. Щороку у червні сюди приїжджають поляки, запалюють лампадки, поминають душі своїх родичів.

         Історія заснування мого села стала відома з історичних джерел. У 1629 році канцлер Альбрехт Радзивіл отримав у власність частку Степанської волості й на придбаній землі заснував містечко Казимирів. Воно пережило набіги татар, спустошення, розорення і згодом стало звичайним селом, де жили поляки й українці. Село є ровесником відомих і маловідомих поселень, розкиданих по Північному Погоринні. У кінці XIX століття сюди приїжджав польський письменник Юзеф Крашевський. Свої враження про село залишив у книзі «Спогади про Волинь, Полісся і Литву».

   З грудня 1896 по червень 1897 року в Казимирці проживав класик світової літератури О.І.Купрін. Росіянин за національністю він став одним з небагатьох у літературі, хто створив неповторний образ українського Полісся,- з його побутом, звичаями. Тут він створив  шість творів Поліського циклу, насичених місцевими легендами і переказами. І найкращим є повість «Олеся», розповідь про чаклунку нашого неповторного краю.